Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:11 

Земля

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
"I've fallen from a distant star, Came back, compelled because I love. I'm caught between two different worlds, I long for one more night of love". читать дальше

@темы: чернетка

23:32 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
"Земля, вона ж самотня. Ти ж знаєш. У космосі, у цьому універсумі...Ми - одні. Наша планета... Хоча існують теорії... А сила - вона ж зав язана..." Бесконечный поток фраз мимо моих ушей. Где же ваше хваленое красноречие, Виктор Иванович? Вам так просто удается втолковать своим студентам закономерности литературного процеса развратного Ренесанса и мрачного Средневековья, почему же вы не можете объяснить восемнадцатилетней девочке, что с некоторых пор она обречена на вечное одиночество. Фу как пошло. Тебе родная впору романы писать в мягком переплете. Вечное одиночество. Посмаковать велеречивую фразу в голове, повертеть в разные стороны, дать ей оскалить свои зубы, вгрызться тебе в сердечную мышцу тупой болью. Ну ты же все и так поняла, правда? Когда впервые получила крылья? Или когда увидела других? Таких идеально состыкованых природой. Извини, для тебя ничего не припасли. Земля останется вечно девственной. Вечно одинокой старой девой среди звезд Млечного пути. Крикни в пустоту, ворона. Или заткнись и продолжай улыбаться. Главное не переиграть с сарказмом, могут не поверить... Виктор Иванович еще что-то вещал своим похожим на мурлыканье объевшегося кота голосом. В разговоре с Наставником главное было вовремя кивать в такт. Так, Віктор Іванович. Ні, я не засмучена. Честно не засмучена. Так, я все розумію. Ні, іншим говорити не потрібно. Ні, підримка мені не потрібна.Так, я справлюсь. Так, у кожного своя місія. Ага, я розумію. Ні, пар більше нема. Так, додому. Так, я пам ятаю про кризу в Йемені, Діна і Валя вже займаються. До побачення, Віктор Іванович. Выдох. А теперь дайте мне где-нибудь тихонько здохнуть.

@темы: чернетка

11:41 

Смерть благородного льва

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Я запретила себе мечтать - и песни сразу потеряли свой смысл. У шизофреника мечты очень реальны. Я каждый день создавала новую себя в миллионах новых миров. Я супер - но только там. Здесь я сука с кучей злобных монстров в комплексе и комплексах. Здесь никому не не нужно. Там я все для всех, храм поклонения львам в моей душе. Здесь лишь ободраный голодный дикий кот, который учится есть падаль. Я падаю ниц перед козлами и совами. Они сонными глазами лупят мне свои желания. Я их не слышу, не умею. Я учусь. Голодный серый кот во мне живет. Догрызая кости благородного льва.

@темы: то не я - то все вона

19:16 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
00:37 

Подаріть хтось...

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.



Ваш идеальный автомобиль

— Audi TT.

Двигатель 3,2 л.
Трансмиссия – автомат.

Для меня машина – не только средство передвижения, но и источник удовольствия, которое я получаю от ее вождения. скрыть
Когда я за рулем быстрой, послушной и красивой тачки, мне рядом никто не нужен: есть только я и она, и мы – единое целое.

Еще мне подходят:
Mazda RX-8
Двигатель 1,3 л.
Трансмиссия – механика

BMW 1-series Coupe
Двигатель 3,0 л.
Трансмиссия – автомат

@темы: я і моя муйня

00:34 

Таки да

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.


Ваш идеальный дом

Мое идеальное жилище

— замок.

Комфорт, частная жизнь и уединение.

Вы человек некомпанейский, высоко цените покой и безопасность. Ваш идеальный дом должен быть, прежде всего, комфортным и уединенным. В средние века вы были бы феодалом, чья жизнь проходила бы за стенами фамильного замка. Ну а сегодня, поскольку средневековые замки в дефиците, вас устроит особняк, скрытый за высоким забором где-нибудь на Рублевке. Пословица «мой дом – моя крепость» очень точно описывает ваше отношение к собственному дому.
Дом вашей мечты построен из крепких материалов (кирпича, камня) и оснащен надежными системами безопасности.
Вашим любимым уголком в доме станет библиотека. Там, в тишине, среди фолиантов и основательной деревянной мебели, вы почувствую уединение, которого вам так не хватает.

@темы: я і моя муйня

18:58 

меГера))

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
18:53 

Отто так

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
20:39 

Че уж там...

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
20:34 

Так і знала))

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
16:43 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
22:42 

Земля2

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Босими ногами відчуваю прохолоду дерев'яного підвіконня. Вдих-видих. Хмарка пару з рота розтинає кришталево холодне зимове повітря. По шкірі повзуть гуськи. Чорна "алкоголічка" на голе тіло зовсім не гріє. Мирослав ще спить. Здається, я можу вічно дивитися вниз на сонне, спокійне місто під мирно-байдужими зірками і лінькувато-жовтим місяцем. Та мені ніколи. Зосереджуюся. Звичний пекучий біль наростає десь між лопатками, вклинюється гострими голками в спинний мозок, віддає у ступнях і скронях. З ледве чутним, шокуюче-огидним тріском рветься шкіра. Я намагаюся сконцентруватись на диханні і не знепритомніти від болю. Діна говорить, що ми скоро маємо звикнути. Їй ніхто не вірить, незважаючи на те, що вона практично не помиляється. Ні, не так. Взагалі не помиляється. Мене це повсякчас дратує... Обертаюсь на тихий скрип дверей. Протяг? А може то скриплять в агонії мої зуби. Піт заливає очі. Тільки б не втратити свідомість... Нарешті біль вщухає. Видих-вдих. Декілька секунд, щоб прийти до тями. Я востаннє окидаю зором темний провулок ім. Тодося Осьмачки, що лежить внизу і тихо посапує. Давай, ворона чортова, у тебе робота є. Різко відштовхуюсь ногами від підвіконня. Змах смоляно-чорних крил - і мені стає тепло. Жарко. Над нічним Мирославом стиха лунає пісня: "Гей, наливайте повнії чари, щоб через вінця лилося...". На Тель-Авів.

@темы: чернетка

12:20 

Нарешті

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Хвала Богу трохи попустило з корейських дорам. „Віра” шось висить і висить. Може воно і на краще. Але того щемкого відчуття тепла чогось не вистачає.

@темы: Серіали і всесвітня лінь, я і моя муйня

11:28 

Земля

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Ранок почався з теракту. Теракти завжди давалися мені тяжко. Саша говорить, що це через температуру. Задушливий клімат Палестини, Ізраїлю, сектору Газа де ми останнім часом літали частіше, ніж над Мирославом, діяв на мене гнітюче. О 6 ранку ХАМАС почав бомбардування мирних районів столиці Ізраїлю. Нахабно і не питаючи дозволу. Різниця у часі з Мирославом дозволила поспати ще годинку, але вставати довелося усе одно безбожно рано. Навшпиньки встаю з обійм диванчику, не розбудити б прародичів шарудінням. Не люблю прикривати стазисом знайомців і близьких людей. Льодок жаху заковує мій мозок час від часу, коли я дивлюся в застиглі обличчя вкритих стазисом. Це завжди нагадує мені про смерть - ні я, ні інші Стихії не маємо сили вберегти рідних людей від мороку і небуття, від невблаганності кінця.

@темы: чернетка

18:56 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

ГАДАНИЕ НА ВАРЕНИКАХ



Погадать на варениках

00:13 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Романтическое гадание по случайной фразе из женских романов

В ее руке оказался большой огурец. «То, что надо», - с лукавой улыбкой подумала она. Погрузив его в ложбинку, она начала двигать им назад-вперед, влево-вправо, отворачивая голову и закрывая глаза. Рука уже начала уставать, но огурец, видимо, был недостаточно велик. Карандаш, упавший за диван, он достать не мог…

Пойти погадать по женским романам: uborshizzza.livejournal.com/1838810.html

23:38 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
13:33 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
11:33 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

В тесте на то, шизик Вы или нет, из 10 вопроса у Вас 4 ошибок
Пойти тест на шизоидность мышления:
http://uborshizzza.livejournal.com/2053347.html

13:58 

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Нотатник Джалапіти

главная